Досвід роботи

  Проблема, над якою працюю:

      «Виховання національно-патріотичної свідомості через систему  виховної роботи  педагога-організатора»

«Життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості.

Над цим і працюю!»

Так говорив видатний педагог В. О. Сухомлинський. Я не перестаю захоплюватися творчістю, безмежною любов'ю до дітей цієї людини, чиї погляди на навчання і виховання дітей завжди були і будуть актуальними і корисними, і до них я завжди звертаюся у своїй педагогічній діяльності.

         В Україні історично склалося так, що вихованню дітей приділялась величезна увага. Мудрий український народ каже: «Виховуй дитя, доки воно поперек лавки лежить». А це означає, що вихованням дитини слід займатися від дня її народження, щоб потім не було пізно.

         Виховати людину-громадянина означає виховати у ній чесність, порядність, доброту, працелюбство, сміливість, патріотизм, людяність, сумління, відповідальність, вимогливість. Тому в процесі виховання молоді в українців ніколи не було сторонніх, байдужих, далеких людей, а виховували дітей всією громадою, хоч основна роль відводилась сім’ї і школі.

Виховна робота педагога-організатора  – це безмежне поле, на якому потрібно завзято  та наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні, щодня – відкриття,  неможливі без натхнення.

Опис досвіду роботи

«Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим вмінням є любов до дитини»

Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді воно й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.

Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вихователям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Тому постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. Фактично прогресивні традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру були приречені на забуття.

Аби долати негативні явища, необхідно внести зміни у вихованні підростаючих поколінь. Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом. І всі вони потребують негайної відповіді, втілення в життя. Провідною ідеєю нашого навчального закладу є творчий пошук, спрямований на впровадження національних традицій, відродження української культури, звичаїв народу, громадянського виховання, патріотизму і національної гордості. Тому проблемним питанням нашої школи є «Формування ключових компетентностей як ціннісних орієнтацій навчальної діяльності та виховної взаємодії вчителя й учня».

Керуючись цим питанням, я сформувала мету своєї роботи: «Виховання національно-патріотичної свідомості через систему  виховної роботи  педагога-організатора».

Для вирішення мети я поставила перед собою завдання виховати особистість, яка б:

           віддано любила свій народ, свою Батьківщину;

           з повагою ставилась до символів нашої держави;

           знала і вивчала історію України, традиції, звичаї наших народів;

           добре володіла основами наук;

  удосконалювала свою особистість, закріплювала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;

           з любов’ю і повагою ставилась до батьків;

           оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.

Досвід приходить не зразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності педагог-організатора, адже від того, як вчитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.

Працюючи з дітьми, я намагаюсь завжди пам’ятати, що кожна дитина повинна мене розуміти, що я маю бути демократичним лідером дітей – доброзичливим,  люб’язним, але стійким, вимогливим, послідовним. 

У плануванні виховної роботи я передбачаю завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що містять у собі  національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну культуру, які реалізуються за такими напрямками:

                формування національної свідомості і самосвідомості;

                виховання духовної культури особистості;

                виховання поваги до конституції, законодавства України, державної символіки;

                формування високої мовної культури;

                утвердження принципів загальнолюдської моралі;

                формування високої художньо-естетичної культури;

                утвердження принципів загальнолюдської моралі;

                формування творчої, працелюбної особистості;

                забезпечення високої художньо-естетичної культури особистості;

                формування екологічної культури людини;

                розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді.

Вже 4-й рік працюю у школі педагогом-організатором. Думки про те, щоб бути класним керівником навіть не виникало, а коли запропонували було страшно, бо усвідомлювала, яка відповідальність лягає на мої плечі. Потім зрозуміла, що це щастя виховувати дітей, і відгукнулася на пропозицію. На початку роботи проводила анкетування, особисті зустрічі з кожним із батьків, щоб більше дізнатися про своїх учнів. 

Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає формування в її громадян національної свідомості. Як відомо, вихователь є джерелом, з якого дитина найбільше черпає допомогу для національного самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це є нормальний шлях для формування національної свідомості.  То ж я дбаю, щоб дитина якнайчастіше стикалася з національними цінностями і щоб сама вона не була байдужою до них. З національними цінностями дитина зустрічається в сім'ї та школі. У школі цей процес проходить двома напрямкам: через навчальні предмети і вдало організовану виховну роботу.

Час не стоїть на місці, він крокує швидкими темпами. Відповідно сьогодення вимагає впровадження нових форм виховної роботи, такі як дискусійна платформа, дебати, рольові ігри, відеолекторії, соціальні ролики*, марафони листів дітей до батьків, флешмоби, ток-шоу,  виставка плакатів, тематичні просвітницькі тижні, акції, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури. 

Найбільш поширеним видом роботи є флешбек (прийом, за допомогою якого можна підтримувати рівень інтересу до гри). Для учнів молодшого шкільного віку під час групи продовженого дня провела  гру «Історія з минулого».

На таких заходах як  караван історій (захід, що складається з цікавих історій, пов’язаних з найвідомішими людьми) на тему «Ми проти війни», «Я майбутній воїн» в учнів виховується почуття патріотизму, національної гідності та любові до Батьківщини, адже патріотичне виховання – це основа духовного розвитку особистості, складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Ці заходи виховують справжнього громадянина, навчають бути вірними своїй державі. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за розбудову нової незалежної України, її духовне ставлення.  А також я приділяю велику увагу волонтерській роботі, а саме:

напередодні свят школярі прибирають територію біля пам’ятника загиблим воїнам у ІІ світовій війні, що закріплений за нашим навчальним закладом. Уже стало доброю традицією  підтримувати  пам’ятник в належному стані, у дні свят до його  підніжжя покладати квіти. 

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання. Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини. Моєю методологічною засадою естетичного виховання є естетика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною. У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і естетична поведінка школяра.

 Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах. Формується вона на основі естетичної практики упродовж історичного розвитку суспільства. Важливими її елементами є естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва; естетичний смак – здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного; естетичний ідеал – уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Треба об'єктивно визнати, що впродовж десятиліть естетичне виховання перебувало в занепаді. Завдання  пробудити в дитині почуття прекрасного, озброїннти її вміннями творити красу у щоденному житті підмінювалися загальними заходами, святами, конкурсами, якими була охоплена незначна частина вихованців.

Основні завдання естетичного виховання такі:

           виховання в особистості почуття прекрасного;

           формування умінь і навичок творити красу в повсякденному житті;

           формування уміння відрізняти прекрасне від потворного;

           формування уміння жити за законами духовної краси.

З 2012 року працюю керівником хореографічного гуртка «Шанс».  Роботу свою люблю, адже танець – це «німа розмова». Саме в танці людина має змогу в радісних, легких, красивих рухах передавати свої переживання і почуття. Танцювальне мистецтво особливо близьке дітям, оскільки вони вже в ранньому віці відчувають потребу в русі. Весела музика, вдало підібрані рухи танцю, невимушене його виконання приносять дітям радість, піднімають настрій, підвищують життєвий тонус. 

Хореографічну роботу колективу та досвід роботи висвітлюю на своєму блозі*. Як керівник гуртка я працюю над проблемою «Розвиток сучасного танцю на початку ХХІ століття».

Танцювальний колектив школи є неодноразовим  переможцем міських та обласних конкурсів. 

Учні школи беруть активну участь у міських конкурсах, таких як «КВК», «Алло, ми шукаємо таланти!», фестиваль патріотичної пісні «Свою Україну любіть», Всеукраїнська дитячо-юнацької військової-партіотичної гра «Сокіл» («Джура»), фото-конкурси «Я – журналіст», «Охтирщина очима дітей», «Зорепад талантів» та ін. 

Складовою частиною виховної роботи школи є розвиток учнівського самоврядування.  Самоврядування починається з самого дитинства, з того виховання, яке дали нам батьки, з того ставлення до Батьківщини, яке вони бережливо вклали нам у голову, зі звичок, прищеплених нам ще зі школи. Зі свого власного досвіду, хочу сказати, що це доволі корисно хоч інколи давати дітям покерувати ситуацією, бо, поставивши їх біля керма з самого малечку, ми заздалегідь готуємо їх до того виру життя, що чекає на них за стінами рідної школи, загартовуємо їх характер і, на мою думку, даємо їм більше шансів на успішне подальше існування.

В умовах ринкової економіки дуже важливо сформувати творчу особистість, найважливішими якостями якої є ініціатива, свобода вибору, самореалізація. Одним із шляхів досягнення цієї мети є шкільне самоврядування. Самоврядування – громадська цінність, метою якої є виховання соціальної активної, гуманістично спрямованої особистості з високими патріотичними почуттями і національною свідомістю.

Для належного функціонування шкільного самоврядування розроблені  такі нормативні документи: статут школи, Положення  «Про учнівське самоврядування», єдині вимоги до учнів Охтирської ЗОШ І-ІІ ступенів № 9, Кодекс честі учня школи № 9, Положення  «Про обов’язки чергових учнів по школі». У школі діє учнівське самоврядування  «Шкільна держава».

З метою стимулювання роботи у школі більше 20 років діє рейтингова система оцінки діяльності класів «Козачки». Це загальношкільний конкурс «Найкращий клас року», який проводиться серед учнів 5-9 класів. Конкурс проводиться як підсумок діяльності класу за навчальний рік. Переможця визначають за загальним рейтингом козачків.

         Мета конкурсу – всебічний розвиток особистості кожного учня, виховання учнів школи  в дусі свідомого ставлення до праці та навчання, формування в них активної громадянської позиції.

ОСНОВНИМ ЗАВДАННЯ КОНКУРСУ

      забезпечити виконання учнями своїх обов'язків;

      сприяти навчальній та творчій діяльності учнів;

      залучити учнів до шкільної та позашкільної роботи;

      виховувати риси колективізму, взаємодопомоги, відповідальності.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ

1.         Конкурс проводиться поетапно.

1 етап –  І семестр

2 етап - ІІ семестр

2.            При підведенні підсумків конкурсу за кожний етап журі враховує такі показники:

      рівень успішності класу (кількість учнів з високим, достатнім рівнями знань);

     якість роботи класу із самообслуговування (санітарний стан класної кімнати, якість чергування);

     стан дисципліни (кількість пропусків уроків без поважних причин, кількість порушень дисципліни та порядку);

      виконання вимог учнями Статуту школи та Положення про  обов’язки чергових учнів;

      участь класу в шкільному самоврядуванні, у роботі Великої учнівської ради;

      участь класу в загальношкільних заходах.

Для підведення підсумків конкурсу призначається журі: голова журі: директор школи; члени журі:  заступник директора з навчально-виховної роботи ; педагог-організатор; голова учнівського самоврядування «Шкільної держави».

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Нарахування «Козачків»

1.     Якість знань за семестр 90%-100% – 10 козачків

                                        80%-89%  – 8 козакчків

                                        60% - 79%  – 6 козачків

                                        40% - 59%  – 4 коозачків

2.     За  чергування по школі –  задовільне  – 10 козачків

                                               незадовільне – 0 козачків

3.     За  санітарний стан – 6-8 – 3 козачків

                                                  9-10 – 4 козачків

                                                  11-12 – 5 козачків

4.  За участь у загальношкільних заходах 5 козачків кожному класу.

5.  За участь у шкільних олімпіадах – 10 козачків кожному учневі, за І   призове місце.

6.  За участь у предметних тижнях,  акціях  – 8 козачків

7.   За участь у міських концертах, змаганнях – 10 козачків за І призове місце.

8.   За виконання суспільно-корисних дій,  малюнків  –  5 козаків.

Зняття «Козачків»

1.   За не участь у конкурсах  – 5 козачків

2.   За пропуски уроків без поважних причин – 2  козачків

3.   За скоєння правопорушень – від 2 до 5 козачків

4.   За запізнення на урок без поважних причин –2  козачки за одного учня.

НАГОРОДЖЕННЯ

Результати проведення конкурсу оголошуються на святі  Останнього дзвоника. Переможець нагороджується грамотою дирекції   Охтирської ЗОШ І-ІІ  ступенів № 9  та перехідним кубком «Найкращий клас».          

          Найвищим органом самоврядування Шкільної держави є Загальні учнівські збори. На зборах відкритим голосуванням  обирають правління  учнівського самоврядування (міністрів), його президента, секретаря, радника та вирішують найбільш важливі питання шкільного життя, напрямки діяльності колективу.

          Правління учнівського самоврядування є органом влади школярів, що уособлює законодавчу гілку влади. Воно координує роботу всього учнівського самоврядування. Члени правління – міністри керують роботою окремих міністерств, яких у самоврядуванні – 6.

Робота міністерства охорони здоров’я полягає в проведенні різних спортивних акцій, турнірів, туристичних змагань і походів.

     Міністерство культури та дозвілля керує проведенням культурно - масових справ, організацією шкільних і класних вечорів, свят народного та шкільного календаря, розподіляє між класами та учнями доручення по підготовці цих заходів.

    Міністерство освіти та науки організовує допомогу в разі потреби учням, які мають незадовільні оцінки, залучає учнів до гуртків, надає допомогу вчителям в організації тематичних вечорів, проводить заходи, направлені на підвищення якості знань (предметні олімпіади, вечори, стінгазети, конкурси, огляди підручників).

Міністерство Червоного Хреста допомагає одиноким літнім людям, ветеранам Великої Вітчизняної та Афганської війн, інвалідам, проводить доброчинні заходи.

        Міністерство охорони і порядку надає допомогу педагогічному колективу школи у вихованні свідомої дисципліни, дотриманні учнями Правил для учнів, організовує чергування класних колективів по школі.

         Робота міністерства внутрішніх справ полягає в захисті прав і гідності учня, а завдання – запобігати порушенню прав учнів зі сторони вчителів та старшокласників.

        Оперативність доведення рішень членів правління до кожного учня забезпечується регулярною інформацією на  класних зборах, через загальношкільну лінійку.

Однією з настільних  книг педагога-організатора є календар пам’ятних і знаменитих дат. Виходячи з цього, я  на кожен місяць планую виховні заходи, теми бесід, інтелектуально – пізнавальних ігор. Разом з класними керівниками складаю план виховної роботи школи на канікули.

Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось ниточка, яку я намагаюся протягнути через  всю свою роботу і залишити слід у дитячих серцях.